Як іноді хочеться батькам, щоб у присутності сторонніх дитина поводилася виховано! Здоровалася, дякувала, не перебивала співрозмовника, не грубила і ще багато різноманітних «не»...
Насправді ж із дітьми часто трапляються дивні історії. Наприклад, до Вас у гості прийшла Ваша давня приятелька, а малюк ніяк не хоче знайомитися з незнайомою тіткою і говорити їй:
«Здрастуйте!» Вам ніяково, Ви сварите дитину, а вона зовсім не винна. У такому вчинку немає ні краплі невихованості. Іноді малятам властиво лякатися незнайомих людей. Якийсь час вони звикають, і
тільки потім можуть вільно та невимушено спілкуватися.
Буває і так, що Ваші родичі подарували дитині подарунок. А дитина засмутилася і сказала, що хотіла у подарунок щось інше. Швидше за все, це через дитячу щирість, а зовсім не бажання
виявити невдячність. Тому не потрібно вбачати у всіх учинках маляти просту невихованість.
Що ж таке насправді «гарні манери»? Багато чого з того, що ми так називаємо,— просто здоровий глузд і звичайна ввічливість стосовно оточуючих. І для того, щоб ці гарні манери
стали для дитини природними, вона повинна постійно в них практикуватися.
Тобто поводитися чемно і виховано не тільки «на людях», але й вдома.
Батьки — найкращий приклад для дітей. І якщо тато вчора був нечемний із продавщицею в магазині, то сьогодні дитина може так само розмовляти із ким завгодно, навіть із мамою, тому що
так розмовляв тато, маля прагне повторити татову поведінку і говорити так само.
Тому батьки, що прагнуть прищепити дитині гарні манери, повинні, насамперед, почати із себе.
Гарні манери - це ще й знання того, як потрібно розмовляти з людьми та робити компліменти, здатність реагувати на почуття іншої людини, бути чуйним, дружелюбним і
терпимим.
Тому просто навчити дитину говорити «Здрастуйте» або «Спасибі» замало. Важливо пояснювати і показувати, як потрібно ставитися до тих, хто молодший або слабший, до літніх або
незнайомих людей.
Дорослі чудово розуміють, що вміння поводитися виховано залежить від того, наскільки людина володіє собою, контролює свою поведінку. Тому немає сенсу вимагати від дворічного малюка,
щоб він не колупав у носі в присутності гостей, хоча пояснити потихеньку обов’язково потрібно. А от дитина 5-6 років уже цілком здатна контролювати свою поведінку, її можна попросити їсти
акуратно, ділитися цукерками і не розмовляти голосно в театрі. Починати навчати гарних манер можна в будь-якому віці, але фахівці вважають, що Ви полегшите завдання, закладаючи основи поведінки
до 7—8 років, потім протягом наступних декількох років будете продовжувати навчання.
Не намагайтеся навчити свою дитину гарних манер експрес методом. Звичайно, хочеться, щоб на найближчому дні народження вона гідно трималася і поводилася пристойно. Але, швидше за
все, дитина просто розгубиться і навряд чи застосує нові знання на практиці.
Даремно, навчаючи гарних манер, порівнювати свою дитину з іншими. Такі зауваження, як: «От Сергійко привітався, а ти що, не вмієш, чи що?» замість гарної поведінки, швидше за все,
викличуть у дитини злість або ревнощі.
Почніть із головних, на Вашу думку, правил. Наприклад, Ви йдете з дитиною до театру. Навряд чи в неї є багатий досвід відвідування таких заходів. Тому поясніть малюкові, як потрібно
поводитися в театрі, чому не слід голосно розмовляти або вставати під час спектаклю.
Не слід сварити дитину, якщо вона щось зробила не так. Особливо це шкідливо робити в присутності оточуючих. Краще придумайте умовний знак і домовтеся з дитиною, що якщо вона забуде,
як поводитися або зробить щось не так, Ви непомітно покажете їй цей знак.
Як навчити дитину гарних манер?
· Показуйте приклад своєю поведінкою.
· Не намагайтеся навчити всього відразу.
· Будьте позитивними і конкретними. Говоріть про те, що потрібно зробити, а не про те, чого робити не можна.
· Щоб дитина запам'ятала, чому так не можна поводитися, пояснюйте причини.
· Намагайтеся виправляти дитину віч-на-віч, а не в присутності інших людей.
· Хваліть дитину за будь-які прояви гарних манер.
Поради батькам :
Дошкільний вік є вирішальним у формуванні фундаменту фізичного та психічного здоров’я, адже відбувається інтенсивний розвиток органів та становлення функціональних систем організму, закладаються основні риси особистості, формується характер, ставлення до себе та оточуючих.
Одним із пріоритетних напрямків освітнього процесу нашого дошкільного навчального закладу є оздоровлення та фізичне виховання дітей. Воно спрямоване на охорону та зміцнення здоров’я, підвищення опірності й захисних сил дитячого організму, поліпшення його працездатності, на своєчасне формування у малюків життєво важливих рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей.
Велика увага з раннього віку приділяється формуванню правильної постави, рухових навичок, координації рухів, просторового орієнтування, розвитку фізичних якостей: швидкості, спритності, витривалості, сили та ін.
У нашому садочку ми використовуємо всі форми фізичної роботи:
- ранкова гімнастика;
- фізкультурні заняття
- спортивні розваги та свята;
- рухливі та спортивні ігри;
- прогулянки;
- фізкультурне дозвілля;
- організація самостійної рухової діяльності дітей;
- туризм та багато іншого, що забезпечує повноцінний фізичний розвиток дітей дошкільного віку.
Фізкультурно-оздоровча робота в нашому дошкільному навчальному закладі здійснюється під безпосереднім керівництвом інструктора з фізичної культури й проводиться з урахуванням стану здоров’я, самопочуття, рівня фізичного розвитку та підготовленості дітей.
Повноцінному розв'язанню оздоровчих, освітніх та виховних завдань сприяє комплексне використання як традиційних так, і нетрадиційних організаційних форм, методів фізичного виховання. Основою системи фізичного виховання в ДНЗ залишається руховий режим, а ефективною формою його є фізкультурні заняття.
Я працюю за принципом: “Граючи – оздоровлювати; граючи – виховувати, граючи – розвивати, граючи – навчати”. Кожному заняттю і кожній вправі даю назву, взяту з реального життя, зрозумілу дошкільнятам. Діти швидко входять у пропонований образ і сприймаючи його, старанніше виконують рухи, проявляють волю, терплять утому. При цьому вони ще й отримують велику емоційну насолоду.
Цікаво та творчо проводяться фізкультурні свята, розваги, Дні здоров’я, під час яких дошкільники, педагоги, батьки спільно зміцнюють своє здоров’я, розуміють його цінність, вчаться здоровому способу життя, весело змагаються та перемагають.
З метою впровадження здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій у нашому садочку педагоги використовують нетрадиційні фізкультурно-оздоровчі заходи: музикотерапію, кольоротерапія, дихальну терапію, пальчикову гімнастику, гімнастику для очей, релаксацію, психогімнастику, аеробіку, стретчинг.
В нашому дошкільному навчальному закладі облаштований фізкультурний зал, в якому достатньо спортивного обладнання та інвентарю, нетрадиційного обладнання, виготовленого власними руками педагогів.
Провідною формою роботи з фізичного виховання дітей є пізнавально-розвивальна діяльність фізичного розвитку, яка проводиться згідно з вимогами Базового компонента і Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля».
Практичну роботу з використанням сучасних технологій оздоровлення дітей в процесі різних форм фізичного виховання розпочинаю з визначення структури пізнавально-розвивальної діяльності фізичного розвитку, її змісту та завдань, що мають реалізовуватися в кожній з них. Аналізую роль кожної оздоровчої технології, її вплив на організм дітей, її доцільність та необхідність. Також звертаю увагу на необхідність використання обраної технології в тій чи іншій частині діяльності, до чи після конкретних рухів, а потім планую в комплексі. Наприклад, до вступної частини, коли виконується ходьба, біг, доцільно включити коригувальну гімнастику для профілактики плоскостопості та елементи танців у комплексі з ходьбою й бігом.
Після шикування та перешикування доцільно проводити активний відпочинок, під час якого загадуються загадки, розповідаються вірші, потішки про здоров’я, що емоційно налаштовує дітей на виконання складніших рухових завдань. Рухи тіла дітей періодично поєдную з рухами пальців рук, ніг наслідуванням елементів дій тварин, птахів, комах тощо. Ці дії супроводжуємо музикою, що сприяє ефективному оздоровленню організму дітей. Також застосовую одну-дві вправи коригувального характеру для профілактики або корекції постави дітей, що запобігає викривленню хребта.
Дуже корисним і цікавим дітям є виконання знайомих вправ під музичний супровід. Це сприяє підвищенню емоційного настрою дітей. А після виконання вправ доцільно зробити масаж стопів ніг, рук, грудей маленькими м’ячами та ін..
Перед виконанням основних рухів пропоную дітям вправи для зміцнення зорових м’язів, що готують до зосередження зору на конкретних рухових завданнях.
Для рухливих ігор доцільно використовувати яскраві іграшки, атрибути, природній матеріал, а після ігор виконати самомасаж цією атрибутикою. Під кінець фізичної діяльності застосовую вправи на розслаблення, з елементами психогімнастики.
Таким чином, особистісно-орієнтований підхід до процесу оздоровлення сприяє створенню сприятливих соціально-психологічних та педагогічних умов для фізичного й інтелектуального розвитку дітей.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
із забезпечення особистої безпеки дітей дошкільного віку
Життя в умовах міста потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку зовнішнього світу.
Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати та виконувати наступні правила:
-Не залишати дітей дошкільного віку одних, навіть на короткий час.
-Навчати дітей користуватися дверним вічком;
-Не дозволяти відчиняти двері незнайомій людині, навіть одягненій в міліцейську форму;
-Не дозволяти дітям розмовляти з незнайомими на вулиці;
-Вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104.
-Забороняти дітям підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;
-Забороняється грати ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;
-Забороняється користуватися ліфтом без супроводу дорослих, а також заходити в ліфт з незнайомими людьми;
-Вчити дітей звертатися за допомогою до людей, які працюють в правоохоронних органах.
-Не дозволяти дражнити тварин. Попереджувати зародження в дитини жорстокого відношення до «друзів наших менших».
7 відмінностей між мудрим і звичайним батьком. Важливі речі, які ми іноді втрачаємо…
1. Звичайний батько проводить весь час з дитиною, залишаючи своє хобі і інтереси в тіні. Дійсно мудрий батько піклується і про себе. Цьому він і навчає дітей.
2. Звичайний батько цілими вечорами робить шкільні завдання. Мудрий батько вважає, що дитина повинна сама відповідати за них. Якщо щось не виходить, тоді батько приходить на допомогу. Але тільки він вказує шлях до вирішення, а не робить все за дитину.
3 . Багато батьків намагаються спокутувати провину, купуючи дитині подарунки. Мудрий батько видає чаду гроші на дрібні витрати. Дитина повинна сама вчитися розподіляти гроші і відкладати їх на придбання іграшок. Батькові слід контролювати цей процес і навчати малюка.
4. Часто мами і тата не хочуть розбиратися в причині поганої поведінки дитини. Їм хочеться швидше втихомирити його. Мудрий батько розбирається в причині і намагається допомогти у вирішенні проблеми.
5. Звичайний батько хоче виростити в першу чергу гідну і успішну людину. Мудрий намагається побудувати теплі і близькі стосунки з малюком.
6. Звичайний батько береже свою дитину від різних проблем, роблячи іноді те, про що його не просять. Мудрі мами і тати в допустимих випадках дозволяють дитині робити помилки. Опісля допомагають дитині витягти із ситуації урок.
7. Багато батьків дозволяють дитині все, щоб він не закочував істерики і не плакав. Цим часто діти і користуються. Мудрий батько не дає вилазити карапузам на голову. Він поважає не тільки свій особистий простір, але і дитини.
10 кроків, щоб стати кращими батьками.
Поради з виховання
Як можна допомогти дитині добре поводитись?
Більшість батьків замислюються, чи правильно вони себе поводять з дитиною. Звичайно, немає ідеальних батьків. Усі вони мають труднощі й іноді не впевнені, чи добре виховують своїх дітей. Однією з проблем, що найбільше непокоїть батьків, є питання поведінки: що треба зробити аби діти поводилися добре? Скористайтеся нашими порадами.
Подавайте дітям приклад хорошої поведінки
Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка - приклад для наслідування.
Змінюйте оточення, а не дитину
Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.
Висловлюйте свої бажання позитивно
Кажіть дітям, чого Ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.
Висувайте реальні вимоги
Запитуйте себе, чи відповідають Ваші вимоги віку дитини, ситуації, в якій вона опинилася. Ви маєте бути більш терпимими до маленьких та хворих дітей.
Не надавайте надто великого значення заохоченням і покаранням
В міру дорослішання дитини покарання і заохочення стають все менш результативними. Пояснюйте причину, яка впливає на Ваше рішення. Прагніть до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовуйте тактику переключення уваги.
Обирайте виховання без побиття та крику
На початку це може здаватися результативним, однак незабаром виявиться: щоразу Ви змушені бити все з більшою силою, щоб досягти бажаного результату. Крик або постійні докори є також шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.
Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших.
Факти, що можуть Вас здивувати...
Діти часто не розуміють, чому їх покарано
Дослідження доводять, що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими. Пам'ятайте, коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може зрозуміти, за що і чому її покарано.
Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір
Не сперечайтеся з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти.
Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що Ви її постійно контролюєте.
Діти мають право на позитивне ставлення до себе
Уряд України зобов’язався дотримуватись принципів Конвенції Організації Об’єднаних Націй з прав дитини. В ній виголошено, що діти мають права, одним з яких є право на захист від будь-яких форм фізичного і психічного насильства та навмисного приниження.
Десять кроків, щоб стати кращими батьками
1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися. Коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.
6. Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього. Хваліть її за хорошу поведінку.
7. Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Якщо Ви змушені сказати дитині щось неприємне, подумайте, яким чином Ви сказали б це дорослому. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.
8. Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.
9. У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовними і їх дотриманні, про намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.
10. Не забувайте про власні потреби! Коли батьківство починає надто нагадувати важку працю, і ви відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.
5 шляхів до серця дитини. Поради батькам
Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.
Чи вмієте ви говорити на мові любові?
Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.
Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.
Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.
Впевненість у любові оточуючих.
Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.
Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.
Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.
Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:
1. Перед нами діти.
2. Вони поводять себе як діти.
3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.
4. Якщо ми виконуємо свої батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.
5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.
6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.
7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.
Найголовніше - ЛЮБИТИ!
Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:
• дотик;
• ласкаві слова;
• ніжна опіка.
Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.
Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.
Підлітковий вік.
Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.
Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:
1) дотик;
2) слова заохочення;
3) час;
4) подарунки;
5) допомога.
Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.
Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».
Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.
Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.
Подарунок -це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.
Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.
Допомагати дітям -не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.
На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.